М�

21

2023

Тридакна Велетенська - найбільший молюск у світі

З рубрики "Колекція фондів музею Придунав'я"

В експозиції відділу природи історико-краєзнавчого музею Придунав'я представлена мушля молюска Тридакни Велетенської. Дорослі та маленькі відвідувачі завжди приділяють їй найбільшу увагу. Сьогодні ми розповімо про дивну істоту — найбільшого молюска в світі.
Гігантська тридакна (Tridacna gigas) – двостулковий молюск родини Cardiidae (серцевидкові), довжина мушлі може сягати до 150 см, а маса до 300 кг. Будова тіла велетенської тридакни типова для

двостулкових: м'які частини її тіла вкриті вапняною мушлею. Остання складається з двох стулок, які з'єднані м'язом-аддуктором, що діє на взірець замка. У нормальному положенні стулки мушлі тридакни трохи відкриті, але в разі небезпеки вони зачиняються. Внутрішню частину заповнює товста, яскраво забарвлена мантія, що утворює дві м'ясисті складки, які є висунутими із мушлі. Мантія обох стулок зростається, утворюючи порожнину, в якій знаходяться внутрішні органи тварини.
    В тканинах тридакни мешкають зооксантелли (одноклітинні симбіотичні водорості), які живуть за рахунок фотосинтезу. Для життя їм необхідне сонячне світло, тому велетенська тридакна може селитися тільки на мілководді, в чистій, прозорій воді або на коралових рифах, що забезпечують їй сприятливі умови. Молюск перетравлює частину водоростей прямо в тканинах (кишечник тридакни недорозвинений).

    Мантія гігантської тридакни може бути найрізноманітніших кольорів (коричневою, зеленою, бірюзовою, синьою, блакитною, жовтою і т.д.). Всі ці кольори створюють всі ті ж одноклітинні водорості (зооксантелли), що мешкають в мантії молюска. У багатьох велетенських тридакнах оселяються дрібні краби-горошинки, яких іноді називають «вартовими мушель». В одній велетенській тридакні, як правило, може проживати одна пара крабів. «Завданням» цієї пари є охороняти свою ділянку та їсти «порушників кордону».
    Велетенська тридакна лежить на дні черевною частиною догори, тому всередині мушлі молюск повернутий на 180 градусів. Поширені тридакни переважно в теплих тропічних водах на глибині до 20 м. У дикій природі цей молюск може жити понад 100 років (іноді до 250). Зустрічається молюск в Індійському і Тихому океані. Але за останні 2 століття його чисельність значно скоротилася.
    Ці гігантські молюски – гермафродити, але можуть розмножуватися і за допомогою перехресного запліднення, тому, чим вище популяція, тим більше шансів на появу в майбутньому численного потомства. Після запліднення з яєць утворюються найдрібніші планктонні личинки – велігери, які разом з планктоном протягом 1-2 тижнів парять в товщі води. У міру дорослішання вони осідають на дно і, знайшовши підходящий субстрат, молоді тридакни прикріплюються до нього за допомогою бісусних ниток. З віком ці нитки відмирають, і вже дорослі екземпляри тридакни велетенської просто лежать на дні, утримувані власною вагою.
    Раковина молюска розростається до такого розміру, що стулки тридакни перестають повністю закриватися. Навіть якщо молюск щільно стискає стулки, то все одно видно його потужна коричнево-жовта мантія.
    Як всі інші двостулкові молюски представники цього виду здатні виробляти величезні перлини, тому тридакна має другу назву, пов'язану з легендами – «раковина вбивця». Велетенські тридакни користуються поганою славою. Поширене повір'я, що вони в змозі вбити невдалого пірнальника, коли той спробує вкрасти величезну перлину. Подібний випадок був офіційно задокументований тільки один раз. У 1930 році біля узбережжя Філіппін пропав нирець за перлами. Через кілька днів його знайшли мертвим з затиснутою раковиною рукою. Молюск-вбивця важив близько 160 кг.
    Одні вчені вважають, що тридакна закриває стулки дуже повільно, а щілина між стулок невелика, щоб просунути кінцівку, тому необхідно докласти надзвичайних зусиль, щоб стати її заручником. А інші – що молюск, дуже швидко зачиняє «дверцята», коли відчуває небезпеку і сила стиснення дуже велика. Але все залежить також від розміру самого молюска. На цю тему є багато суперечливих думок вчених та мандрівників і натуралістів.
    З давніх-давен раковини тридакни велетенської використовувалися місцевими жителями в якості будівельного матеріалу, з них виготовляли різні вироби і навіть гроші. А також у побуті, наприклад для прання або купання дітей. Молюсків тридакн виловлювали заради їхнього м'яса – у деяких країнах страви з гігантського молюска вважаються делікатесом. Особливо популярні вони в Японії, Франції та на островах Тихого океану.
    Останнім часом раковини гігантського молюска найчастіше виловлюються на продаж для туристів, в результаті чого популяція цих істот стрімко скорочується. Шанси залишитися в живих є тільки у тих, хто живе на глибині. Один із способів підтримки чисельності тридакн – розведення цих двостулкових молюсків в штучних водоймах.
    Проводячи екскурсії у відділі природи, ми завжди наголошуємо про необхідність збереження та охорони, поваги та дбайливого ставлення до усіх живих істот нашої планети. Бо кожне творіння природи має право на життя.

                                                              Науковий співробітник відділу природи Омельчук О.Ю.