И�

26

2023

Довгий шлях від скрині на ніжках до престижного буфету…

З рубрики «Колекція фондів музею Придунав'я»

Шановний читачу, ми продовжуємо знайомити вас з колекцією Ізмаїльського історико-краєзнавчого музею Придунав'я. Сьогодні мова піде про старовинні буфети, які знаходяться в фондах музею. Також ви дізнаєтесь, що взагалі буфет являє собою, який шлях розвитку довелося йому подолати.
У будь-якій європейській країні з давніх-давен існувало негласне правило – їдальня повинна бути обставлена за можливістю багато. Адже обіди проводилися саме в цьому приміщенні, господарі

повинні були продемонструвати гостям ступінь свого добробуту. У їдальні все оформлялося з максимально розкішним шиком, починаючи з посуду та закінчуючи предметами меблів – столом, стільцями та, звичайно, буфетом.
    Буфет. Звідки з'явилася така назва одного з різновидів шафи? Прийшло воно від французів, слово «buffet» – короткий. Але є ще одна версія – французи запозичили термін «bufetum» з латині – чепурний, розкішний стіл.
    Будь-який вид меблів має свою історію та свій шлях розвитку, який практично завжди починається з чогось досить примітивного, проходить через певні стадії доробок, удосконалення. У результаті ми бачимо меблі, які прийняли звичні для нас форми. От і, начебто, звичайний буфет пройшов довгий і досить цікавий шлях. Кожна доба додавала до нього свої унікальні риси.

      Історія виникнення буфета
    Ніхто точно не зможе сказати, коли з'явився перший попередник сучасного буфета. Але завдяки археологам, історикам відомо, що як окремий предмет меблів він став згадуватися в західноєвропейських рукописах XII-XIII століть у період готики.
      Готика
    Шафа на шипах – перша назва прабатька буфета, вона з'явилася у Фландрії (сучасні Бельгія та Нідерланди). Шипами тоді називалися тонкі довгі ніжки, на які встановлювалася неширока скриня. Знизу ніжки з'єднувалися дощатим щитом, який одночасно з посиленням конструкції служив і своєрідною полицею, на ній розміщували часто використовуваний посуд. Доступ усередину, на відміну від скриньки, здійснювався через дві лицьові двері (одна використовувалася набагато рідше). Звичайно, сервірувальним столом назвати це можна з великим натягом, але є суміщення двох функцій в однієї конструкції – внутрішній об'єм для зберігання посуду та своєрідний стіл-полку. У ті часи подібні буфети використовували також як жертовники.
    Після шафи на шипах у готичній Європі з'явився буфет складнішої конструкції. На вигляд він являв собою ступінчастий набір полиць різної ширини, що встановлені одна на одну за спаданням. Все це кріпилося до різьблених ніжок з нижньою широкою полицею та закінчувалося виступаючим навісом. До нього кріпилося полотно, що закривало полиці від пилу, мух та цікавих поглядів.
    Виконані в готичному стилі буфети – оригінальні та красиві предмети меблів, зовнішній вигляд яких нагадує палац у мініатюрі. Відмітними ознаками таких шаф є декоративні балкони для зберігання напоїв, прикрашені різьбленими рослинами та ангелами колони, гострі кути, а також полиці, що повністю передавали оздоблення королівської підлоги. Ручки ящиків таких буфетів прикрашалися, зазвичай, пензликами чи ключами. У центрі буфета незмінно встановлювалося дзеркало.

     Відродження або Ренесанс
    У період Відродження (XV-XVI століття) столярне ремесло почало бурхливо розвиватися. Настав новий етап становлення буфета. У ті часи стала нагальна проблема об'єднання столу з шафою. Сприятливо далося взнаки прагнення надавати шафам форми архітектурної будови – їх виготовляли двоярусними, верхній ярус був набагато меншим. Вся конструкція стала прикрашатися багатим різьбленням, з'явились точені колони та напівколони, а також пілястрі з базами та капітелями. Геометричні та рослинні візерунки стали прикрашати фасади. Родзинкою були прикраси у вигляді міфологічних персонажів. В епоху Ренесансу почали входити в моду візерунки у формі левових голів, крилатих амурів, тритонів тощо. На той час світські жителі вимагали чудових і багатих дизайнів.
    Бароко
    Ця епоха наклала свій відбиток на зовнішній вигляд буфету. Цей стиль, що зародився в Італії (XVI-XVII століття), мав на увазі дуже багате оформлення будь-якого виробу («barocco» – химерний, схильний до надмірності). Наслідуючи цей напрямок, меблярі почали виготовляти буфети, нерідко перенасичені прикрасами.
    Але після короткочасного підйому буфету довелося пережити одну із найнеприємніших сторінок своєї історії – ним практично перестали користуватися. Багаті, заможні сім'ї припинили влаштовувати звані обіди в їдальнях, де зберігався на очах гарний посуд, продукти. Все необхідне для сервірування столу приносили слуги з окремих господарських кімнат. Та й тенденція демонструвати дорогий посуд, як ознаку свого багатства, відійшла на задній план. Таким чином, потреба у дорогому буфеті відпала. Стали виготовляти скромніші варіанти для небагатих сімей.
     Золоте століття
    Для відродження буфету мали скластися певні обставини – необхідна була поява житла із їдальнями, що виконують і представницьку функцію. Буфет чекав на появу невеликого житла, щось середнє між величезним аристократичним і крихітним бюргерським. Але власники повинні були бути людьми заможними, здатними та бажаючими придбати дорогі меблі.
    Такі умови склалися в XIX столітті в Європі, коли значно збідніли представники родовитого дворянства та розбагатіли купці та заводчики. Для буфету настала золота епоха – він став затребуваним у всіх сім'ях цих класів. Для менш забезпеченої частини суспільства випускалися буфети фабричним способом. Не настільки багато оформлені, вони все ж таки були прикрашені різними архітектурними елементами – пілястрами, колонами, карнизами, фронтонами.
     XX століття
    У XX столітті буфет довгий час не виготовлявся лише на рівні одиничного твору – його випускали як масовий ширвжиток. Художньої цінності такі екземпляри не становили. До того ж крихітні кухні, що з'явилися в середині століття, не дозволяли розмістити солідні меблі на кількох квадратних метрах. На зміну буфету прийшов сервант – невелика шафа з дверцятами.
    У процесі розвитку буфет пройшов безліч стадій, що кардинально змінили його конструкцію. Стилі оформлення впливали суто на зовнішній вигляд, а ось гастрономічні нахили власника змінювали призначення різних робочих зон. З моменту народження кухонний буфет призначався для роздільного зберігання в ньому питних, кондитерських припасів, закусок. Надалі стали з'являтися окремі скриньки, полички для розміщення предметів, необхідні сервірування столу – столові прилади, посуд, столову білизну. Багато що залежало від належності до певного кола – аристократичний, селянський, молодіжний і т.д. Але в результаті була вироблена найоптимальніша конструкція, що зберігається і до сьогодні.

    На даний час зали Ізмаїльського історико-краєзнавчого музею Придунав'я прикрашають три старовинні буфети. Один з них займає почесне місце у залі з постійно діючою експозицією «Внесок купецької династії Тульчіанових в розвиток Ізмаїла». Це буфет кінця XIX століття, виконаний у стилі Ренесансу, що виключає вітражі, дзеркала та скло. Він був переданий у музей у 1991 році мешканкою міста Ізмаїл Суйчимедовою Л.А., яка подарувала буфет зі словами: «Він довго жив в одній родині, його знають і люблять усі родичі, а також друзі сім'ї та сусіди. І вони всі вдячні Музею за можливість зберегти буфет, за можливість за допомогою таких предметів вивчати детальніше історію нашого міста та його мешканців...».
    Буфет із натурального дерева, складається із з'єднаних разом верхньої шафи (надстольє) і нижньої (підстілля) і столом сервіровки між ними. Верхня та нижня частини з'єднані між собою за допомогою ніжок у вигляді міфічних звірів.
    Надстольє являє собою глибоку шафу з двома полицями та отворними дверцятами, що прикрашені накладним різьбленням у мисливському стилі: зображені качка, горн та ягдташ. Воно призначається для зберігання негабаритних столових предметів – чайних сервізів, тарілок. Як правило, це найкрасивіший посуд, який господарі демонстрували гостям, щоб показати ступінь свого добробуту.
    Далі йде сервірувальний стіл та два висувних ящика під ним, де розміщують прилади для сервіровки, столову білизну. Ящики прикрашені накладним різьбленням з рослинним орнаментом.
    Підстілля складається з великого відділення з полицею. Закривається дверцятами, що також прикрашені накладним різьбленням з рослинним орнаментом у формі овалу з головою міфічного звіра посередині. Основне призначення підстілля – зберігання великих предметів сервірування столу (обіднього, чайного, кавового).
    З обох боків фасади верхньої та нижньої частини буфету прикрашені вертикальними накладними різьбленими полуколонами, вгорі яких голови міфічних звірів. На дверцятах та ящиках – металеві накладки з ручками золотистого кольору.

    Другий буфет добре вписався в інтер'єр залу з постійно діючою експозицією «Соціально культурний розвиток Бессарабії в XIX столітті». Це тристулковий дубовий буфет початку ХХ століття, який після передачі понад 20 років простояв у фондосховищі музею Придунав'я та у 2016 році був відновлений фахівцями з Одеського реставраційного центру.
    До реставрації буфет знаходився в самому непривабливому вигляді: був покритий чорною кіптявою та брудом, через яку не було видно вишуканих візерунків та перламутрових прикрас. Також потрібно було виготовити ящик, підібрати скло, відновити металеві ручки. Одеські реставратори очистили буфет, художник-реставратор музею виготовив відповідний ящик, співробітники знайшли, підібрали за розміром та вставили відсутнє дзеркало. Після реставрації музейний предмет набув гідного вигляду і музейники визначили відповідне його епосі місце в експозиції.
    Буфет складається із верхньої і нижньої шафи, з'єднаних між собою, і ніши між ними. Верхня частина розділена на три: центральну з глибокою полицею з дзеркалом і шафою з отворними, частково прозорими дверцятами та дві бокові у вигляді шаф з полицями, внизу яких по одному висувному ящику. Скло та скляні вставки, які прикрашають дверцята верхньої частини буфету, декоровано гравіруванням у вигляді поглибленого малюнку зі стилізованих квітів і орнаменту та позолотою поталлю абстрактної форми. Також вони оброблені в техніці одностороннєго фацетування.
    Нижня частина буфету складається з трьох шаф з полицями, центральна з яких виступає трохи вперед. Над шафами по одному висувному ящику.
    По центру кожної із дверцят та декоративних елементів, що прикрашають навершіє буфету – абстрактна інкрустація із інших порід дерева та перламутру.

    Третій старовинний буфет кінця XІX – початку XX століття в стилі бідермайер (Австрія) – це розкішний подарунок Українського Дунайського пароплавства. Довгий час цей чудовий предмет зберігався в неопалюваній костюмерній у Міжрейсовому клубі моряків. І завдяки сприянню директора музею Ольги Михайлівни Тірон, а також голові правління ПрАТ «УДП» Дмитру Анатолійовичу Баринову в 2016 році він зайняв гідне місце у експозиційній залі музею. Спеціалісти з Одеського реставраційного центру, які якраз в той час приїхали до музею для роботи з попереднім буфетом, оцінили і цей чудовий різьблений буфет, при цьому зазначивши, що як така реставраційна робота над ним практично не потрібна.
    Цей буфет відрізняється від двох попередніх: він нижче за них за висотою та ширше, до того ж він монолітний. Складається з центральної частини та двох бокових. В свою чергу центральна частина являє собою дві шафи – верхню та нижню. Верхня – глибока з двома полицями закривається прозорими отворними дверцятами, які з боків та посередині прикрашені накладними різьбленими полуколонами. Нижня шафа з двома дверцятами з різьбленими рослинним малюнком у рамці. Також прикрашена трьома накладними різьбленими полуколонами. Верхня та нижня шафи розділені між собою двома висувними ящиками з металевими накладними ручками.
    Бокові ліва та права шафи – глибокі з чотирма полицями, закриваються прозорими отворними дверцятами. З боків прикрашені накладними різьбленими полуколонами, верхні елементи яких втрачені.
    Верх предмету прикрашений різьбленим карнизом. Сам буфет стоїть на восьми ніжках у вигляді лап тигра, одна з яких потребує реставрації.

    Старовинні буфети вражають своєю красою, стилем та розмахом, повною мірою відображаючи особливості своєї епохи. Ще з давніх-давен вони вважалися розкішними елементами вітальні або їдальні та свідчили про достаток сім'ї і дотримання звичаїв й традицій. Нерідко цей предмет меблів передавався у спадок, а от місце його встановлення було й залишається незмінним – поблизу обіднього столу.
    Співробітники музею висловлюють особливу подяку дарувальникам, які в різні часи передали музею Придунав'я ці чудові буфети, що зайняли гідні місця в експозиційних залах.

                                                  Ст.науковий співробітник відділу фондів Суворова М.О.