Д�

05

2023

Ворожіння на Андрія

В ці грудневі дні в Ізмаїльському історико-краєзнавчому музеї Придунав'я проходить театралізований захід-виставка «Андріївські вечорниці». Це традиційні ворожіння у День Святого Андрія Первозванного, дуже давній слов'янський звичай, що йде з далеких язичницьких часів. Як і з усіма великими подіями дохристиянської язичницької культури, з приходом християнства, вечорниці поєднали з Днем Андрія Первозванного, одного з дванадцяти апостолів Христа. Традиція проводити Андріївські вечорниці є

однією з найдавніших в Україні.
    У зв'язку з тим, що в цьому році православна церква України перейшла на новоюліанський календар і дати всіх неперехідних свят (фіксовані) змістилися на 13 днів раніше, свято Андрія Первозванного за новим стилем тепер відзначають 30 листопада.
    Напередодні свята Андрія, 29 листопада, першими глядачами та учасниками оновленого дійства театралізованої вистави «Андріївські вечорниці» в музеї Придунав'я стали учні 10-Д класу Ізмаїльського ліцею № 1 зі своїм класним керівником Оленою Василівною Акчебаш. 4 грудня до музею завітали учні 10-Б класу того ж ліцею (класний керівник Галина Іванівна Мігова).
    Колись давно вечорниці починалися наприкінці листопада і тривали аж до початку Великого посту, брали в них участь переважно дівчата, які цікавіші за хлопців. Для проведення свята знаходилася простора хата, де всі збиралися та засиджувалися до вечора, звідси й назва – вечорниці. Погода не дуже, на подвір'ї дощ зі снігом чи сніг із дощем, роботи на полях усі завершилися, на зиму запас заготовлений, що молодим людям ще залишається робити, як не збиратися на вечорниці?
    Найбільш хвилююче питання, яке цікавить незаміжніх дівчат усіх часів і народів – коли вони нарешті вийдуть заміж і чи буде добрим чоловік? Це була головна тема всіх дівочих посиденьок. Дівчата проводили найрізноманітніші ворожіння на цю споконвічну тему. Наприклад, дівчина знімає свій чобіт, та із заплющеними очима кидає його. Носик чобота вкаже, з якого боку нареченого чекатиме. Або ще – у першого зустрічного запитати його ім'я – нареченого звати також, говорить повір'я.
    Про все про це учням не лише розповіли, а й продемонстрували старовинні обряди ворожіння під час театралізованої вистави «Андріївські вечорниці» ведучі заходу – зам.директора з наукової роботи Катерина Петрівна Альошина і завідуюча відділом історії та культури Лариса Василівна Землянська. Вони підготували цікаву програму свята: загадували хлопцям та дівчатам загадки, вгадували разом українські пісні, проводили андріївські ворожіння: «Вгадай свою долю», «Пара-непара», «Наречений, ряжений» тощо.
    Кульмінацією заходу стала забавна гра «Калита», яка є основною на Андріївських вечорницях. Взагалі калита – це великий солодкий корж із білого борошна із діркою посередині, через яку простягають червону стрічку. Він символізує новонароджене Сонце.
    Підвішують калиту під балкою посередині кімнати. Гравець, його називають «пан Коцюбинський», за правилами гри, повинен, сидячи верхи на лопаті чи кочерзі, підстрибнути та відкусити шматок калити. Ведучий, його називають «пан Калитинський», якого ще називали писар, дід, піп, Коржовський тощо, має своїми жартами, примовками розсмішити гравця «пана Коцюбинського».
    Той гравець, який зможе відкусити ласий шматочок, стає переможцем гри. Якщо ж не вдалося відірвати частину калити, «писар» замазує обличчя гравця, що програв, сажею. До кінця гри вся компанія має бути вимащена сажею.
    І хоча гра в калиту містить в собі значний елемент розважальності, вона є своєрідним іспитом на зрілість. Тобто, це такий собі український різновид ініціації (переходу дівчат та парубків з однієї вікової категорії у іншу). Раніше вважалося, що оженяться чи вийдуть заміж тільки ті, хто відкусить шматок, не засміявшись. А пустосміх залишався ще на рік парубкувати чи дівувати.
    Після гри калита знімається та ділиться порівну між усіма учасниками. Так було і наприкінці заходу в музеї, привітні господарі, в особі ведучих, пригостили гостей випічкою.
    Як ми бачимо, Андріївські вечорниці – це веселе та колоритне свято, яке давало можливість молодим хлопцям і дівчатам ближче познайомитися, поспілкуватися й розважитися після важкої роботи. Зараз ця народна традиція відроджується – у багатьох містах і селах відбуваються схожі гуляння на день Андрія.
    В цьому році Андрієвські вечорниці ще тривають і співробітники музею запрошують усіх бажаючих прийти до музею Придунав'я для знайомства з народними обрядами наших пращурів, адже це величезний скарб, який передається із покоління до покоління.