М�

28

2024

Всесвітній день фортепіано

З рубрики "Колекція фондів музею Придунав'я"

Щороку, 29 березня (28 березня у високосний рік), проводиться Всесвітній день фортепіано (World Piano Day), який об'єднує прихильників цього музичного інструменту по всьому світу. Серед завдань свята – звернути увагу на важливість цього клавішного інструменту в сучасній музиці, на красу його звучання та заохотити музикантів різного віку, рівня й здібностей грати у громадських приміщеннях.
Ініціатором впровадження Всесвітнього дня фортепіано став відомий сучасний німецький композитор Нільс Фрам. Свою популярність він здобув завдяки творчому підходу до музики. На його концертах звучать синтезатори та інші клавішні музичні інструменти, різноманітні електронні прилади. Проте центральне

місце в його композиціях завжди належить фортепіано.
    Вперше піаністи усього світу відзначали це свято у 2015 році. Коли Фрама запитали, чому світові потрібен День фортепіано, він відповів дуже просто: «... Святкування дня фортепіано не завадить нікому: ні виконавцям, ні композиторам, ні майстрам, ані слухачам».
    До дати, на яку припадає святкування Дня фортепіано, Нільс Фрам також підійшов творчо та досить символічно. Виявляється для святкування було обрано 88-й день року і це – 29 березня, а у високосний рік – 28 березня. Чому 88? Все дуже просто – саме стільки білих та чорних клавіш у фортепіано. До 50-х років ХХ століття клавіші фортепіано виготовляли зі слонових бивнів. Сьогодні, з метою захисту й збереження слонів, більшість фортепіанних клавіш виготовляють із пластику.

                Німецький композитор Нільс Фрам                                           

       Історія фортепіано
    Першим музичним інструментом, у якому струнні коливання створювалися кнопками, був клавікорд. Другий прабатько фортепіано – клавесин, у якому горизонтально розташовані струни коливалися від дотику пера чи шкірного важеля. Рукам яких майстрів належать ці надзвичайно важливі для музичного світу винаходи, достеменно невідомо. Проте перші інструменти, що належать до клавишно-щипкової групи з'явилися ще в XIV столітті та швидко завоювали популярність в Європі. Ці музичні інструменти звучали тихо та призначалися для відтворення музики у домашніх умовах.
    Згодом, вимоги до динаміки та якості звучання підвищувались. Це сприяло модернізації старих клавішно-струнних музичних інструментів. Так дійшла черга до створення фортепіано.
    Винахідником першого екземпляру фортепіано у 1709 році став житель Флоренції – італієць Бартоломео ді Франческо Крістофорі (1655-1731) – придворний клавесинний майстер найбагатшого з дворян Європи – Флорентійського герцога Фердинандо Медічі. Крістофорі зумів переконати Фердинандо в тому, що зможе створити принципово новий музичний інструмент.

Бартоломео ді Франческо Крістофорі  

    Спостерігаючи за грою вуличних цимбалістів, Крістофорі зауважив, що, ударяючи м'якими калатушками по струнах, ці музиканти домагаються особливої виразності звуку. Після цього Крістофорі переробив конструкцію клавесину, створивши принципово новий механізм звуковидобування за допомогою ударів м'яких (тоді шкіряних) молоточків по струнах. Металеві пластини, що замінили собою язички, дозволили змінювати гучність твору, створюючи гучні звуки – «forte» та «piano». Таким чином, стало можливим змінювати силу звучання під час гри. Так, разом із новим пристроєм з'явилася і нова назва. Перше фортепіано Крістофорі назвав «Gravicembalo con piano e forte» — «Великий клавесин із тихим і гучним звучанням» (піанофорте), а згодом закріпилася назва фортепіано. У винаході Крістофорі було закладено основні деталі сучасного механізму фортепіано – молоточок, шпиллер, шультер, фенгер, демпфер.
    Так, перше у світі фортепіано з'явилося завдяки спонсорству герцога Фердинандо Медічі. За легендою, герцог перебував у сумному стані після нерозділеного кохання. Знехтуваний своєю коханою, він вирішив вдатися до певного «забуття почуттів»: поїхав до Венеції – столиці «гострих» розваг того часу – і провів там кілька місяців. Заразившись невиліковною хворобою і розуміючи, що жити йому залишилося небагато, герцог повернувся до Флоренції і вирішив вкласти кошти в інноваційну (як сказали б сьогодні) діяльність Крістофорі.

Фердинандо Медічі

    Перший інструмент Крістофорі не зберігся. Кілька його пізніх фортепіано 1720-х років зберігаються в музеях Італії та Сполучених Штатів.

Фортепіано Крістофорі 1720 року

    Пізніше подібні інструменти були створені французьким клавесинним майстром Жаном Маріусом во Франції (1716) та німецьким викладачем музики Кристофом Готлібом Шрьотером у Німеччині (1717-1721). Нова механіка дозволяла набагато швидше натискати клавіші, що позитивно вплинуло на якість, повноту та потужність звучання.

    Протягом декількох століть майстри вдосконалювали популярний інструмент. Свої корективи внесли майстри Блютнер, Зільберманн, Шретер, Ерар і Штрайхер.
    У XIX столітті фортепіано оснастили чавунною пластиною, застосували поперечне струнне розташування, що позитивно позначилося на якості музичного звучання. Так з'явився «королівський» тип фортепіано – рояль. З 1850-х років розгортається фабричне виробництво роялів у Європі (особливо бурхливо в Німеччині), Америці та Росії. Рояль стає «королем» музичних інструментів, і до початку XX століття він остаточно набуває сучасної форми: дерев'яний крилоподібний корпус із підйомною кришкою, цільнолита панцирна чавунна рама, механізм подвійної репетиції. Пізніше до корпусу додали педалі, які дозволяють впливати на гучність гри. Педалі на фортепіано називаються – зліва направо – una corda, sostenuto і педаль сустейна.
    Різновидами фортепіано є піаніно та рояль, а також електричні, електронні та цифрові піаніно. Основна відмінність піаніно від роялю – це форма та розмір. Піаніно – компактні пристрої, які можна встановлювати у будь-якому будинку. Щодо роялів, то вони габаритні і найчастіше використовуються для процесу навчання та концертних виступів. Разом з тим, піаніно не має репетиційного механізму, який дозволяє створювати повноцінні звукові трелі. Рояль дозволяє виконувати швидкісну віртуозну гру.

    Небагато матеріальних речей мають такий цінний запас, як музичні інструменти минулого. Наскільки цікавим і захоплюючим може бути, якщо ви, наприклад, відкриєте кришку роялю та виявите цифру року близько 1900?
    Внутрішнє життя фортепіано або рояля здатне показати та розповісти нам, скільки майстерності та детального опрацювання міститься в такому інструменті.
    У залах Ізмаїльського історико-краєзнавчого музею Придунав'я експонуються віденський рояль кінця ХІХ ст. і два старовинних фортепіано початку ХХ ст. з фондів музею, які користуються підвищеною популярністю у відвідувачів.
    Рояль кабінетний малий займає почесне місце в Білому Залі музею. Він вироблений австрійською фірмою "J. Czapka & Sohn", яка займалася виробництвом піаніно та роялів з 1842 року. Це неймовірно гарний інструмент, який захоплює красою своїх форм. Рояль має горизонтальний корпус чорного кольору та характерну крилоподібну форму. Відповідно, струни розташовані горизонтально, а ударні молоточки встановлені зверху. Корпус розташований на трьох точених ніжках – двох передніх та однієї задньої. Між передніми ніжками знаходяться дві ножні педалі, поміщення в "ліру", пригвинчену до корпусу.

     Довідка:
    Jakob Czapka або Jacob Czapka (такий варіант написання, до речі, розміщений спереду рояля над клавіатурою) згадується в каталогах майстрів Австрії першої половини XIX століття як Clavierinstrumentenmacher (виробник та постачальник камерних фортепіано для імператорського та королівського двору) з Відня.
    У довіднику виробників фортепіано Австрії вказані роки життя Якоба Чапки - з 1811 по 1878. Вперше він згадується у 1833 році як співробітник майстерні Йозефа Риса. Також у довідниках можна знайти інформацію, що ця фірма була створена в 1842 у Відні, Австрія, а з 1877 вже називалася «Jacob Czapka & Sohn».
    Фірма Якоба Чапки, а потім і його сина була досить відомою, їх інструменти цінувалися та вважалися одними з найкращих в Австрії. Наприклад, на інструменті цієї фабрики грав відомий австрійський композитор та диригент Густав Малер. Придбане ним у 1880 році фортепіано коштувало 420 гульденів. Наприклад, у той час шахтар в Австро-Угорській імперії за 12-годинну зміну заробляв у середньому один гульден.
    Фабрика Якоба Чапки і його сина проіснувала до 1936 року. Вважається, що до 1920-х років Czapka виготовила близько 6000 фортепіано. Усього за оцінками фахівців, ця фірма зробила близько 9200 фортепіано. Ціна таких інструментів, судячи з eBay, може сягати 15 000 євро.

    Таким чином, можна дійти висновку, що рояль з фондів музею Придунав'я зроблено після 1842 року, швидше за все – в 50-60-х роках ХІХ століття і йому як мінімум 170 років.
    Також хотілося б розповісти про два вінтажних піаніно із музейної колекції, які знаходяться в залах другого поверху нашого музею. Це піаніно «C. Goetze. St. Peterburg» фірми «C. Goetze. St. Peterburg» (Росія) і піаніно «Thurmer» фірми «Ferd.Thurmer», Meissen (Німеччина) початок ХХ ст.
    Перше –  піаніно найстарішої російсько-німецької фірми Карла Гьотце чорного кольору, з накладною інкрустацією рослинного орнаменту по боках. На передній стінці корпусу піаніно, по центру, – багатокутна випукла рама у середині якої вишуканий різьблений орнамент. На клавіатурі білі клавіші, виконані з традиційної в старовину слонової кістки та чорні клавіші. Над клавіатурою – напис: «C. Goetze. St. Peterburg». Піаніно на 2-х фігурних різьблених ніжках. Внизу оснащене трьома педальними ніжками.

    Довідка:
    Німець Карл Гьотце народився 12.05.1937 р. у м. Галле (Німеччина). З 1862 року працював у Петербурзі вчителем музики. У 1866 році відкрив фортепіанну фабрику, на якій випускалися надійні за конструкцією інструменти. У 1895 році, з невідомих причин Гьотце переносить компанію з Санкт-Петербурга до Берліну. У 1905 році він перетворив компанію в акціонерне товариство. Тут виробляють круті піаніно та роялі. Карл Гьотце помирає 30.12.1916 р. У 1921 році компанія припинила свою діяльність під торговою маркою «Karl Götze». З 1919 року до 1929 року справу продовжував Ріхард Гьотце. У 1929 році він увійшов до складу Deutsche Piano-Werke AG.

    Під верхньою кришкою піаніно, у правому верхньому кутку, знаходиться табличка, що підтверджує, що цей інструмент було придбано в Ростовському депо роялів та піаніно пана Адлера.

      Довідка:
    Наприкінці позаминулого століття лихварі, які бажають придбати солідний музичний інструмент, вирушали за ним саме в депо. Депо роялів та піаніно, а якщо бути зовсім вже точним – у «Головне депо музичних інструментів та нот Л.Г. Адлера в Ростові н/Д». Саме так іменувався магазин Леонтія Григоровича Адлера, самого, як сказали б зараз, «просунутого» з ростовських торговців музичними інструментами, що існував у місті Ростов починаючи з 1880 року і вважався найбільшим біля Області війська Донського.
    Головний магазин Адлера розташовувався в самому центрі міста, поблизу перетину Великої Садової та Таганрозького проспекту. Незважаючи на «вагомість» асортименту (все-таки не канцелярськими товарами торгували) магазин кілька разів змінював свою адресу. У 1905 році, після смерті Адлера в 1896 р., магазин змінив назву, він став називатися «Спадкоємці Л. Адлера в Ростові н/Д».
    Слід сказати, що у вільний від комерції час Леонтій Адлер активно займався музично-педагогічною діяльністю, і його (а згодом – спадкоємців) магазин, мабуть, грав роль одного з культурно-координаційних, якщо можна так сказати, центрів Ростова. Підтвердженням цього можна вважати, наприклад, той факт, що саме через нього восени 1911 р. поширювалися квитки на перший ростовський концерт Сергія Рахманінова («Приазовський край» від 12 жовтня 1911 р.).

    Друге – унікальне за своєю збереженістю та дизайном піаніно «Thurmer» фірми «Ferd.Thurmer» світло-коричневого кольору, краї верхньої лицьової стінки прикрашені накладним різьбленням по дереву у вигляді колон, центральна частина задекорована прямокутною випуклою рамою, в якій паралельно один одному розташовані накладні фігурні металеві петлі для канделябрів. На клавіатурі білі клавіші, виконані з традиційної в старовину слонової кістки та чорні клавіші. Над клавіатурою – напис: «Thurmer», нижче - табличка з написом: "HOF-PIANOFORTE-MAGAZIN J.GROSSPTETSCH". Піаніно на 2-х фігурних різьблених ніжках у вигляді вази та циліндрів різного діаметру. Внизу оснащене двома педальними ніжками.

    Під кришкою у лівому верхньому кутку кріпиться табличка, що інформує, що цей інструмент було виготовлено у Мейссені (Pianoforte Fabrik Meissenin in Sachsen) № 23303.

    Довідка:
    Майстерня утворена майстром Фердинандом Тюрмером (Ferdinand Thürmer) у 1834 році в місті Meißen (Sachsen). Через 150 років від дня заснування фірми Thürmer у Бохумі купується нова фабрична будівля. Хазяїн фірми Ян Тюрмер організує на новому місці виробничі цехи з музеєм фортепіано, камерним залом та житловими приміщеннями для музикантів.

    Підприємство успішно працює вже 190 років. Зараз воно розташовано у Бохумі (Bochum), Німеччина.
    Піаніно та роялі Thürmer користуються відмінною репутацією серед піаністів, музичних академій та музичних шкіл, а також серед любителів музики завдяки своєму майстерному звучанню та винятковій стійкості! Кожен інструмент Thürmer так само індивідуальний, як і гра кожного піаніста. Продукція завжди ручна. Кожне фортепіано є ретельно виготовленим і є унікальним виробом з найтоншими нюансами відтворення.

      Цікаві факти про фортепіано
•    Піаніно та рояль є різновидами фортепіано. Головна їх різниця полягає у розміщенні струн. У роялі струни розміщені горизонтально, а у піаніно – вертикально.
•    Звичайне піаніно має 88 клавіш, з них 52 білих та 36 чорних. Перша клавіша зліва – нота «ля», що знаходиться в неповній субконтроктаві, а остання клавіша справа – нота «до».
•  Класичне фортепіано складається з 230 струн. Одна струна цього інструменту володіє натяжінням до 70 кілограмів, а загальне натяжіння кабінетного піаніно складає до 18 тонн, у той час, коли та ж сама величина для концертного рояля досягає 20-30 тонн.
•    Інструмент на 70% складається з деревини.
•   Перший твір для фортепіано з’явився у 1732 році – це була Соната, написана італійським композитором Людовико Джустіні.
•   Найстаріший інструмент, що зберігся до наших днів, є фортепіано, виготовлене у 1720 році. На цей час піаніно є експонатом нью-йоркського музею Метрополітен.
•    У 1955 році було запущено перший у Радянському Союзі конвеєр, на якому збирали клавішно-струнні інструменти. Це відбулося на Фабриці музичних інструментів у Чернігові. Кожної дванадцятої хвилини на світ з’являлося наступне піаніно, яке ще досі відоме нам під назвою «Україна».
•    Найбільше з коли-небудь створених фортепіано має довжину 5,7 метра і важить 1,4 тонни.
•  На відміну від інших інструментів, фортепіано охоплює всі 88 нот музичної шкали, забезпечуючи неймовірний діапазон, що не має аналогів.

Зав.відділом історії та культури Землянська Л.В.

Ст.науковий співробітник відділу фондів Суворова М.О.