А�

02

2024

День народження мобільного телефону – 3 квітня

З рубрики "Колекція фондів музею Придунав'я"

Сьогодні ми продовжуємо знайомити вас з колекцією телефонів Ізмаїльського історико-краєзнавчого музею Придунав'я (http://www.pridunavie.com.ua/index.php/novosti/869-den-narodzhennya-telefonnogo-aparatu-7-bereznya). Цього разу мова піде про мобільні телефони – такий корисний винахід, завдяки якому людство має можливість постійно бути на зв'язку, всюди користуватися інтернетом і безкоштовно спілкуватися в соціальних мережах і месенджерах.

    Нове покоління навіть не здогадується, що колись бездротовий зв'язок здавався таким же фантастичним, як вічний двигун або машина часу. Люди середнього та старшого віку ще пам'ятають часи, коли дзвонити можна було тільки зі стаціонарних телефонів і вуличних таксофонів, розташованих в червоно-білих телефонних будках.
    У мобільного телефону є свій день народження, який відзначається у всьому світі 3 квітня. У цей знаменний для новітньої історії день відбулася презентація першого портативного прабатька наших мобільних телефонів.

     Розвиток мобільного зв'язку
   Протягом усієї своєї історії людство випробовувало гостру необхідність в засобах швидкої передачі інформації на великі відстані. З розвитком науки ці технології все більш удосконалювалися – винахід електрики з часом дозволив сполучати проводами між собою віддалені на велику відстань об'єкти і практично вмить обмінюватися між ними досить пристойними об'ємами інформації. Це було дуже великим досягненням, але місце розташування абонентів було строго фіксоване, що іноді створювало великі незручності.
    Першим кроком до появи мобільних засобів зв'язку було відкриття в 1888 році німецьким фізиком Генріхом Герцом електромагнітних радіохвиль і знаходження способу їх виявлення. Початок був покладений і в 1901 році італієць Гульєльмо Марконі встановив радіо-приймально-передавальний пристрій на борт парового автомобіля і провів перший наземний мобільний зв'язок. При цьому була можливість передавати тільки дані (точка-тире), але не голос. Однак говорити про справжню мобільність було ще рано, розміри пристрою були просто величезними, про що свідчить хоча б той факт, що перед тим як автомобіль починав рух, необхідно було опустити високу циліндрову антену в горизонтальне положення.
    Але технології не стоять на місці, і в 1921 році в США з'явилася диспетчерська служба телеграфного рухомого зв'язку. Спочатку такі радіосистеми розташовувалися тільки на автомобілях поліції і використовуючи азбуку Морзе викликали патрулі, для того щоб ті зв'язалися з поліцейською ділянкою за допомогою дротяного телефону. Тобто це була система однонаправленої дії і її сміливо можна назвати прообразом сучасного пейджингового зв'язку.
    У 1947 році відбуваються дві події, що мають величезне значення для подальшого розвитку радіотелефонного зв'язку. У липні У. Шоклі, У. Браттайн і Дж. Бардін – співробітники Bell Laboratories, винаходять транзистор. Це в подальшому дозволило помітно зменшити вагу і розміри мобільних телефонних апаратів.
    Трохи пізніше Д. Ринг, співробітник все тієї ж Bell Laboratories, на внутрішньому меморандумі висуває ідею стільникового принципу організації мереж мобільного зв'язку. Ця схема вирішувала проблему конфлікту близьких по частотах каналів і дозволяла повторно їх використовувати.
    Розробкою систем стільникового зв'язку стали займатися відразу декілька виробників радіотехніки, але пройшло більше 20-ти років, перш ніж з'явилися перші подібні мережі.

     Перший у світі мобільний телефон
    У 1973 році в Нью-Йорку, на вершині 50-ти поверхового будинку Alliance Capital Building, компанією Motorola, була змонтована перша в світі базова станція стільникового зв'язку. Вона могла обслуговувати не більше 30 абонентів і з'єднувати їх з наземними лініями зв'язку. Вранці, 3 квітня цього ж року, віце-президент Motorola Мартін Купер (інженер-звязківець, нащадок біженців з України), вийшов на вулицю та зробив перший в світі дзвінок зі стільникового телефону. І подзвонив він не кому іншому, як одному зі своїх колег – начальнику дослідного відділу конкуруючої компанії Bell Laboratories. Як розповідав згодом сам Купер, пишаючись своєю удачею, він вимовив наступні слова: «Уяви собі, Джоел, що я дзвоню тобі з першого в світі стільникового телефону. Він у мене в руках, а я йду по нью-йоркській вулиці».

Мартін Купер - винахідник, який змінив життя всього людства
  

    Цьому досягненню передували багаторічна наполеглива праця і конкурентна гонка. Купер працював над удосконаленням громіздких і незграбних автомобільних бездротових телефонів, знав про винахід і реалізацію принципу стільникового зв'язку компанією AT&T, і намагався зменшити розмір автомобільного телефону, щоб зробити його легким і мобільним.
    Куперу це вдалося, а також він вирішив ще одну глобальну проблему – зміг правильно підібрати частоту каналу, щоб вона не конфліктувала з іншими та давала відносно стабільне з'єднання.
    Перший стільниковий телефон одержав назву Motorola Dyna TAC, у нього не було екрану, на передній панелі розташовувалося 12 кнопок: 10 – з цифрами і 2 – для початку та закінчення дзвінка. Трубку телефону Купера за нашими мірками і з натяжкою не можна було назвати «легкою крихтою». Він важив 1,15 кілограма, мав довжину 22,5 сантиметра і ширину 12,5 сантиметрів. Товщина теж була пристойною – 8 сантиметри. Тим не менш, це була сенсація, революційний прорив, який відкрив нову еру.
    Таким чином, Днем народження мобільного телефону, та й усього стільникового зв'язку можна вважати 3 квітня 1973 року. Але, незважаючи на те, що основні розробки велися в США, перша комерційна мережа стільникового зв'язку була запущена в травні 1978 року в Бахрейні. Дві стільники з 20-ма каналами в діапазоні 400 МГц обслуговували 250 абонентів.
    Трохи пізніше стільниковий зв'язок почав свою ходу по всьому світу. Все більше і більше країн розуміли вигоду й зручність, які він може принести. Проте використання свого власного частотного діапазону в кожній країні, з часом призвело до того, що власник стільникового телефону приїжджаючи до іншої держави не міг ним користуватися. Крім цього, всі існуючі на той момент системи були аналоговим, що не дозволяло забезпечувати конфіденційність розмови навіть на самому примітивному рівні. Їх прийнято називати системами першого покоління.
    Але прогрес невблаганний і на сьогоднішній день більшість абонентів в Україні користуються стандартом UMTS-HSPA+, що відноситься вже до третього покоління мобільного зв'язку (3G). Також по всієї країні використовуються стандарти GSM (2G), CDMA2000 (3G) і LTE (4G). У 2020 році мережа 5G була доступна у Австралії, Австрії, Бельгії, Бахрейні, Канаді, Китаї, Чехії, Фінляндії, Німеччині, Гонконзі, Омані, Монако, Нової Зеландії і цей список можна продовжувати. Цілком природно, що мережі п'ятого покоління не стануть фінальним етапом розвитку стільникового зв'язку. І про те, чим закінчиться цей еволюційний розвиток, сьогодні навряд чи зможуть розповісти навіть письменники-фантасти.

    В фондах Ізмаїльського історико-краєзнавчого музею Придунав'я є невелика колекція мобільних телефонів, що складається з 7 предметів різних типів, брендів, конструкцій, країн-виробників та років виготовлення. 80-х років ХХ століття – початку ХХІ ст. країн-виробників: Фінляндії та Німеччини. Більшість з них були передані музею Придунав'я музеєм ПАТ «Укртелеком», інші – мешканцями Ізмаїла.

    Найстаріший апарат із колекції – Nokia THF-7 NMT-450 – родом із 80-х рр. ХХ ст. Також в зібранні є «Nokia THF-7 NMT-450», «Nokia THF-10 NMT-450», «Nokia THF-11 NMT-450», «Nokia 650 NMT-450» 90-х рр. ХХ ст., всі вони виробництва Фінляндії. Телефони Nokia прямокутної форми, оснащені дисплеєм, клавіатурою з 12-ма клавішами набору номерів, кнопками включення/вимкнення телефону та регулювання гучності, зовнішньою антенною. У народі їх прозвали «цеглою», судячи з розмірів і ваги.

Nokia THF-7 NMT-450
    

    Довідка:
   Корпорація Nokia (фін. Nokia Oy) – фінський транснаціональний виробник телекомунікаційного обладнання для мобільних, фіксованих, широкосмугових та IP-мереж. У 2000-х роках вона домінувала на світовому ринку мобільних телефонів.
    Початком історії компанії прийнято вважати 1865 рік, коли гірничий інженер Фредерік Ідештам заснував невелику паперову фабрику в Таммерфорсі (нині Тампере), на південному заході Фінляндії. Компанія була названа на честь містечка Nokia, яке розташоване у Фінляндії на березі річки Нокіанвірта, де Фредрік Ідештам побудував свою другу паперову фабрику в 1868 році. Назва Nokia Ab була присвоєна компанії в 1871 році.
    Наприкінці ХІХ століття плани співзасновника компанії Леопольда Мехеліна розширити бізнес на виробництво електроенергії та кабельного виробництва розходилися з ідеями Ідестама. У 1896 році Ідестам відійшов від керівництва Nokia Ab, і Мехелін, який обійняв посаду президента компанії, зміг донести свою ідею до акціонерів. У 1902 році виробництво електроенергії стало одним з напрямків діяльності Nokia Ab.
    Гумова компанія Finnish Rubber Works, яка була заснована у 1898 році, отримала контроль над Nokia Ab у 1922 році і кабельною компанією Finnish Cable Works, заснованою в 1912 році, а у 1967 році ці три компанії були офіційно об'єднані в одну.
    Об'єднана компанія мала п'ять основних напрямків діяльності: виробництво гумотехнічних виробів (нині Nokian), кабелів та електроніки, деревообробка та виробництво електроенергії. З роками до них додалося кілька другорядних, таких як виробництво мисливських рушниць, пластмас і хімічних матеріалів. У 1960 році на підприємстві був створений перший відділ електроніки.
    З початку 1980-х років компанія почала активно розвивати розробку і виробництво електроніки, чому сприяла покупка ряду електронних компаній. У 1987 році основним бізнесом компанії стала побутова електроніка, зокрема, компанія стала третім за величиною виробником телевізорів в Європі.
    У 1987 році компанія представила телефон Mobira Cityman 900, телефон для роботи у мережі стандарту NMT-900, який можна було носити в руці (вагою 760 грамів). Батарея телефону заряджалася майже 4 години і забезпечувала 50 хвилин розмови. Mobira Cityman 900 коштував 24 000 фінських марок (приблизно 4 560 євро), але, незважаючи на свою високу вартість, телефон користувався великим попитом серед бізнесменів, для яких володіння новим пристроєм було ознакою багатства.
    Мобільні телефони Nokia стали надзвичайно популярними в 1987 році, коли була зроблена фотографія, на якій Михайло Горбачов дзвонить міністру зв'язку в Москві з Фінляндії по телефону Mobira Cityman. Після цієї світлини цей телефон стали називати «Горба».
    У 1989 році Nokia-Mobira була перейменована в Nokia Mobile Phones.
    Перший у світі телефонний дзвінок з використанням обладнання Nokia відбувся 1 липня 1991 року в Гельсінкі. Цей історичний дзвінок був зроблений прем'єр-міністром Фінляндії Харрі Холкері через GSM-мережу Nokia через прототип телефону Nokia GSM. У 1992 році компанія випустила перший у світі GSM-телефон Nokia 1011.

    Також в музейній колекції є мобільні телефони «Siemens» кін. 90-х р. ХХ ст. виробництва Німеччини і «Motorola» поч. ХХІ ст. виробництва США.
    Телефон «Siemens» за зовнішнім виглядом нагадує телефони «Nokia», описані вище. Він має прямокутний корпус коричневого кольору, оснащений дисплеєм, клавіатурою з 17 клавішами набору номерів, кнопками включення/вимкнення телефону та регулювання гучності, зовнішньою антенною.

     Довідка:
   Siemens AG (нім. Siemens Aktiengesellschaft) — німецький конгломерат, що працює в галузі електротехніки, електроніки, енергетичного обладнання, транспорту, медичного обладнання та освітлення, а також спеціалізованих послуг у різних галузях промисловості, транспорту та зв'язку. Штаб-квартира знаходиться в Мюнхені.
   Засновником компанії є Вернер фон Сіменс. Разом з Йоганном Гальске він заснував фірму Telegraphen-Bauanstalt Siemens & Halske, яка розпочала свою роботу 12 жовтня 1847 року і займалася, крім електротелеграфії, широким спектром робіт у галузі точної механіки та оптики, а також створенням електромедичних приладів.
   У 1848-1849 роках фірма S&H побудувала першу в Німеччині телеграфну лінію від Берліна до Франкфурта-на-Майні.
    У 1877 році в Берліні з'явилися перші телефонні апарати Белла. Компанія Siemens запатентувала їх вдосконалену версію і почала виробництво.
    У 1896 році компанія запатентувала рентгенівську трубку.
   У 1909 році компанія ввела в експлуатацію перший в Німеччині стаціонарний телефонний комутатор з автоматичним дзвінком.
    У 1992 році компанія представила стільниковий телефон Siemens P1 вагою 2,2 кг, призначений для роботи в загальноєвропейській мережі на базі Глобальної системи мобільного зв'язку (GSM), наданої компаніями Mannesmann D2 і Deutsche Telekom. У тому ж році на ринку з'явився по-справжньому мобільний телефон С4 компакт, вагою всього 600 г.
    У 2001 році компанія придбала підрозділ мобільних телефонів Robert Bosch GmbH, у зв'язку з відходом останньої з ринку телекомунікацій.
    У жовтні 2005 року компанія Siemens продала свій збитковий бізнес з виробництва мобільних телефонів Siemens Mobile, пізніше BenQ Mobile, тайванській компанії BenQ. За умовами угоди корпорація BenQ отримала ліцензію на виробництво телефонів під брендом Siemens на 1, роки, а на 5 років – право на випуск телефонів під брендом BenQ-Siemens.

    Мобільний телефон «Motorola» має прямокутний корпус сіро-чорного кольору, оснащений дисплеєм, клавіатурою з 20 клавішами набору номерів зі знаками, символами та цифрами, зовнішньою антенною.

    Довідка:
    Motorola – американська компанія, яка свого часу займала лідируючі позиції в області інтегрованих телекомунікацій і вбудованих електронних систем. Головний офіс знаходився в Шомберзі, недалеко від Чикаго, штат Іллінойс (США). У 2011 році компанія була розділена на Motorola Solutions і Motorola Mobility. Остання потім була поглинена Google і Lenovo.
    У 1928 році Motorola розпочала свою діяльність як сімейна компанія Galvin Manufacturing, заснована братами Полом і Джозефом Галвінами. Компанія випускала блоки живлення для радіоприймачів.
    У 1930 році компанія почала випускати автомагнітоли, для чого була зареєстрована торгова марка Motorola, утворена від англійського слова motor - транспортний засіб і закінчення -ola фірмового найменування популярного тоді домашнього радіо Victrola.
    У 1937 році компанія Galvin Manufacturing першою почала виробляти кнопкові радіоприймачі.
    У 1947 році Galvin Manufacturing Corporation була перейменована на честь свого найпопулярнішого бренду Motorola.
    У 1956 році компанія Motorola випустила перший в світі пейджер, радіоприймач, який приймає повідомлення, адресовані тільки йому.
    Компанія Motorola була одним із засновників систем мобільного зв'язку. 3 квітня 1973 року Мартін Купер, керівник підрозділу систем зв'язку Motorola, зробив перший у світі дзвінок по мобільному телефону Джоелу Енгелю, керівнику відділу досліджень конкуруючої Bell Labs. Перший у світі комерційний кишеньковий мобільний телефон Motorola DynaTAC 8000X був випущений 6 березня 1983 року. Новинка вагою майже 800 грамів з батареєю, якої вистачало на 8 годин, і габаритами 33×4,4×8,9 см коштувала $3 995 — тим не менш, це викликало ажіотаж у США. Тоді ж була запущена перша стільникова мережа компанії, на створення якої пішло 20 років і $200 млн.
    Станом на 1993 рік Motorola була найбільшим у світі продавцем мобільних телефонів (45% світового ринку) і пейджерів (85%).
    На початку січня 2011 року підрозділ мобільних пристроїв був виділений в Motorola Mobility. Крім мобільних телефонів, вона випускала телевізійні приймачі та відеомагнітофони.

    Маючи в фондах музею Придунав'я невелику колекцію телефонних апаратів, що складається з 27 предметів, співробітники музею найближчим часом хочуть відкрити виставку, присвячену історії телефону. Проєкт має просвітницьке значення: ми плануємо розповісти учням про історію технологій та про те, що їх оточує. Також метою виставки буде виховання наступного покоління професіоналів і дизайнерів у сфері телекомунікацій, які формуватимуть мобільні телефони майбутнього та продовжуватимуть розвивати роль смартфонів у нашому повсякденному житті.
    Колекцію телефонів планується поповнювати, для цього ми звертаємося до вас, шановні читачі, з проханням взяти участь у підготовці майбутньої виставки – подарувати музею свій старий телефон.
  Коли нам дарують будь-який предмет, ми каталогізуємо його, позначаємо спеціальним кодом, фотографуємо і поміщаємо в надійне сховище, і цей предмет стає музейним предметом – надбанням нашої держави. Кожен, хто подарує музею телефон, буде відзначений на нашому офіційному сайті (за бажанням).

Ст.науковий співробітник відділу фондів Суворова М.О.