И�

29

2024

28-29 липня Україна вшановує пам'ять жерт трагедії в Оленівці

Відповідно до Розпорядження Кабінету міністрів України від 21.06.2024 № 570-р «Про заходи з відзначення у 2024 році Дня пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України», 28-29 липня вшановується пам'ять жертв трагедії у Оленівці, під час якої загинули українські військовополонені – захисники «Азовсталі».
Масове вбивство полонених в Оленівці – терористичний акт,

здійснений російськими окупаційними військами у ніч проти 29 липня 2022 року в селищі Молодіжному Оленівської селищної ради проти українських військовополонених – захисників «Азовсталі» в Маріуполі. Від вибухів на території колишньої виправної колонії № 120, де утримували українських захисників, загинуло щонайменше 53 полонених, близько 130 було поранено.
    Від самого початку війни ми спостерігали за драмою у Маріуполі. Там тримали оборону наймужніші наші воїни з батальйону «Азов». Не просто тримали, а своєю мужністю дали зрозуміти ворогу, що швидкого завоювання міста не буде. «Азовців» бомбили цілодобово. На жаль, сталося так, що вони залишилися не просто без підмоги, але й без постачання зброї та ресурсів. Було кілька сміливих проривів наших десантників до місця дислокації бійців «Азова», що давало змогу тримати оборону і надалі. Згодом «азовці» змушені були заблокуватися на підприємстві «Азовсталь». Завод був без захисту наших регулярних військ, тому російські орки без проблем бомбардували цехи заводу, де були наші сміливці, навіть літаками, а не лише важкою артилерією. Згодом стало відомо, що серед наших бійців багато поранених, які майже не мали змоги отримувати медичну допомогу. Влада дала зрозуміти, що «азовцям» потрібно здатися, бо крім медичної допомоги, також немає зброї та їжі з водою. Почалися переговори з Міжнародним Червоним Хрестом та владою Туреччини. Були обіцянки, що «азовці» зможуть здатися у полон, а потім їх обміняють на полонених росіян.
    Так і сталося. І весь світ побачив, як майже тисяча «азовців» втомлених, але нескорених, здавалися у полон із піднятою головою. Вони виконали наказ влади, хоча багато з них готові були віддати життя в обороні.
    Згодом ми дізналися, що з цієї величезної кількості полонених бійців «Азову» обміняти на російських полонених вдалося лише 40 людей. Доля інших була невідомою.
    Аж тут сталася трагедія. Значну кількість наших полонених перевезли до концтабору в селі Оленівка, а ще через два дні цей концтабір вибухнув. Самі ж росіяни повідомили, що по тюрмі вдарила українська ракета і загинуло майже 60 полонених «азовців», і ще понад 100 отримали важкі поранення. Росіяни дії української армії пояснили тим, що «азовці» почали розповідати багато військових таємниць і їх вирішили знищити самі ж українці. Гіршої казки від фашистів не варто було й очікувати. Насправді ж розвідка повідомила, що росіяни знущалися над полоненими. Щоб прикрити сліди знущань і щоб не стало відомо, що багато полонених уже закатовано до смерті, фашисти влаштували потужний вибух у колонії, де перебували полонені «азовці».
    Велика трагедія. Одним із посередників між російською та українською сторонами під час виходу захисників «Азовсталі» в полон був Міжнародний комітет Червоного Хреста. Зараз на всі звинувачення родичів військовополонених в організації відповідають: комітет жодних гарантій не давав, а просто забезпечував вихід українських бійців з території заводу та реєстрацію їхніх даних, не більше.
    За даними ГУР України, організаторами та виконавцями вбивства військовополонених в Оленівці є найманці ПВК «Вагнер», які діяли за наказом Євгена Пригожина. Водночас це нібито не узгоджено з російським Міноборони. За рік після трагедії Україна порушила низку кримінальних проваджень, змогла повернути тіла загиблих та звільнити з полону кількох свідків вибуху в колонії.
    В Офісі генпрокурора, покликаючись на висновки міжнародних експертів, раніше заявляли, що приміщення колонії знищили не ракети, а термобарична зброя. Тобто вибух був ізсередини. Це підтверджує характер пошкодження будівлі та відсутність кратера від удару. Управління Верховного комісара ООН з прав людини задокументувало, що незадовго до вибуху в Оленівській колонії 193 українських військовополонених за списком перевели в барак, який був перероблений з промислового ангару під житловий.
    Кількість військовополонених, які загинули внаслідок вибуху, могла бути меншою, якби тяжко поранені отримали невідкладну медичну допомогу. Цей факт офіційно задокументувало ООН. Ті, хто вижив, мали численні травми, включаючи опіки та осколкові рани. Саме тому кілька людей померли через втрату крові на землі біля входу до барака. Тільки через п'ять-сім годин після вибуху військовополонених, які вижили, відвезли до лікарні в Донецьк.
    На основі опитувань понад 50 свідків і тих, хто вижив, а також на основі аналізу відео- та фотоматеріалів, Управління ООН з прав людини в минулому році дійшло висновку, що вибухи не були спричинені ракетами HIMARS, випущеними Збройними силами України. Хоча точний тип зброї та точне місце її розташування визначити не вдалося, ознаки структурних пошкоджень, вочевидь, збігаються з траєкторією снаряду, який рухався зі сходу на захід.
    Відсутність відповідальності за загибель і поранення в колонії в Оленівці вписується в ширший контекст поширених і регулярних катувань українських військовополонених. Російська влада продовжує утримувати військовополонених у жахливих умовах, позбавляє їх медичної допомоги та дозволяє лише обмежений контакт або й взагалі не дозволяє контактувати їм з родиною та зовнішнім світом.
    Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні продовжує опитувати українських військовополонених після повернення в Україну, та їхні сім'ї, і знову закликає до встановлення правди та забезпечення відповідальності відповідно до фундаментальних принципів міжнародного гуманітарного права та права прав людини.
    Родичі загиблих та поранених вирішили об'єднатися та створити організацію, щоб разом добиватися правди та поновлення справедливого розслідування. Для родичів захисників Маріуполя важливо не лише домогтися поновлення міжнародного розслідування, а й не дати забути про тих, хто досі у полоні.
    Шкода всіх і кожного, хто поліг на полі бою. Ми повинні пам'ятати про загиблих Героїв і всіляко допомагати живим, щоб закінчилося це страхіття на нашій землі. Низький уклін усім, хто стоїть на захисті нашої Батьківщини, хто дарує нам кожен наступний день. Ми повинні гуртуватися і наближати перемогу разом.

Заст.директора з наукової роботи Альошина К.П.