Ф�

15

2025

Cвяткова екскурсія залами музею Придунав'я

14 лютого, в День всіх закоханих (День святого Валентина), до Ізмаїльського історико-краєзнавчого музею Придунав'я на вечірню екскурсію завітала група туристів з гідами туристичного агентства «Сонячний вітер», які в цей день підготували для бажаючих  дуже приємну ексклюзивну програму.
На початку зустрічі гості разом з заст.директора з наукової роботи Катериною Петрівною Альошиною прогулялись гарним двором музею Придунав'я, де почалася цікава розповідь про родове гніздо

Тульчіанових. Далі вони пройшлися мармуровими сходами та старовинними залами музею, побачили цінні сімейні фото й предмети, що збереглися, почули ще декілька захоплюючих  історій із життя членів династії Тульчіанових від директора музею Ольги Михайлівни Тірон.

    Ізмаїльський історико-краєзнавчий музей Придунав'я знаходиться в колишньому особняку відомої родини купців і поміщиків Тульчіанових. Федір Павлович Тульчіанов (1851-1912) – потомствений Почесний громадянин Ізмаїла і з 25 листопада 1885 року Почесний попечитель Ізмаїльської чоловічої гімназії. Федір Павлович мав університетську освіту та двічі обирався Ізмаїльським міським головою, яким в цілому був 18 років (1880-1892, 1900-1906 роки). Кавалер орденів Св. Станіслава 2-го і 3-го ступенів, Св. Анни 2-го і 3-го ступенів, Грецького Ордена спасителя.
    Федір Павлович був одним з найуспішніших керівників нашого міста того часу. З особистої ініціативи Ф.П. Тульчіанова в 1881 році був побудований середній бульвар позаду Соборної церкви, міська бойня, в 1885 році – будівля критого ринку на Ново-базарній площі, яким ми користуємося дотепер. У 1886 році частина вулиць в центрі міста була вимощена каменем, в 1891 році споруджено водопровід. Для зміцнення економіки міста шляхом якомога більшого збуту за кордон зернових продуктів через Ізмаїльський порт, Ф.П. Тульчіанов порушив питання про будівництво в порту набережній, яка могла б служити зручним причалом для суден, які прибували з-за кордону. Набережна була побудована вже в 1891 році. А для зручного підвезення хліба з міста були забруковані вулиці, що ведуть до порту: Хотинська, Олександрівська (нині проспект Незалежності), Училищна (Бендерська), Одеська (нині Соборна) і Пароплавна (Білгород-Дністровська). В 1882 році в місті було побудовано шосте за рахунком парафіяльне училище, а в 1903 році міська чоловіча прогімназія була перетворена в повну гімназію. Кращі роки життя Ф.П. Тульчіанов віддав на благо міста. У тому ж протоколі оцінені й результати його діяльності: «Ізмаїл з звичайного міста Бессарабії став одним з упорядкованих і красивих повітових міст не тільки Бессарабії, а й багатьох інших міст». 12 січня 1911 року «за високоплодотворную діяльність Тульчіанова для міста, на яку їм витрачені були кращі роки життя» від імені громадян Ізмаїла йому була виражена особлива подяка, його обрали почесним громадянином міста. Тоді ж було вирішено вивісити його портрет в залі засідань Комунальної Ради. (За матеріалами дослідницької та пошукової роботи першого директора музею Придунав'я Шишкіної Р.П.)

    Зустріч продовжилася у Білому залі дегустацією вишуканого фруктового зефіру від кондитера Вікторії Попової. Дівчина разом зі своєю родиною приїхала до Ізмаїлу з Миколаєва і тут продовжує займатися своєю улюбленою справою – виготовленням кондитерських виробів (торти, капкейки, зефір та ін.).

Зефір, як відомо, – не тільки смачні, а й корисні ласощі. А тим більше, якщо він виготовлений із натуральних інгредієнтів. На дегустації кожному гостю було запропоновано чотири види натурального ароматного зефірчика (на основі фруктового пюре) з чашкою запашного трав'яного чая. Крім цього, кожен бажаючий міг придбати собі та своїм близьким зефір та інші смаколики від кондитера.

     По завершенню святкової програми на всіх гостей чекав ще й музичний сюрприз – кілька душевних пісень про любов у виконанні Наталії Михайлової – гіда туристичного агентства «Сонячний вітер».