М�

13

2025

14 березня в Україні відзначається День добровольця

14 березня в Україні відбувається вшанування добровольців – людей, які не були військовими за професією, але в критичний для держави момент без повісток чи примусу, добровільно «поставили на паузу» своє попереднє життя й узяли до рук зброю, щоб захистити країну.
Україна переживає найбільше випробування у своїй новітній історії – повномасштабну збройну боротьбу з російським агресором за власну незалежність і територіальну цілісність. Завжди, у найважчі

часи нашої історії, знаходилися відважні люди, які добровільно брали зброю до рук і ставали на захист своєї Батьківщини.
    14 березня в Україні відзначається День українського добровольця. Цей день встановлено Постановою Верховної Ради України від 17 січня 2017 року № 1822-VII на вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості. Дата на пошанування українських добровольців – 14 березня – обрана не випадково. Саме в цей день у 2014 році на тренувальну базу в Нових Петрівцях з Майдану Незалежності вирушили перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану для формування першого добровольчого батальйону. Чоловіки й жінки самоорганізувалися та вирушили на схід України – на захист нашої держави та її суверенітету.
    1 березня 2014 року рада федерації росії підтримала рішення президента та уряду про анексію півострова Крим та висадку туди військ РФ. Цього ж дня було ухвалено рішення РНБО України щодо мобілізації, про приведення всіх родів військ ЗСУ у бойову готовність.
    Одна з головних причин формування окремих незалежних батальйонів учасниками Майдану, котрі вирішили боронити державність на фронті, – бажання захищати Україну, залишаючись разом із побратимами, з людьми, що стояли пліч-о-пліч на барикадах або були товаришами з патріотичних рухів.
    Навесні того ж року при облдержадміністраціях було розпочато набір до батальйонів територіальної оборони, що формувалися з мешканців-добровольців областей під керівництвом Міністерства оборони України. Одночасно створювалися добровольчі формування Національної гвардії України і патрульної служби поліції особливого призначення під керівництвом Міністерства внутрішніх справ. Окремо добровольці формували незалежні від державних силових структур добровольчі батальйони, які стали щитом на захисті України на початку російської збройної агресії.
    Почувши про те, що країна перебуває в небезпеці, багато людей, які вже побували в лавах Збройних сил України, маючи навички та звання, вирушили до військкомату добровольцями. Серед мешканців міста Ізмаїл були саме ці герої: Фіруз Бабаєв, старшина, кулеметник у складі зведеного підрозділу прикордонників 5-ї мотоманевреної групи, Михайло Корнілов, старший лейтенант, боєць 28-ї Одеської окремої механізованої бригади та Олександр Булавський, боєць батальйону «Айдар», Володимир Кот, механік-водій СУ ПТКР 26 артилерійської бригади, Юрій Осика, командир відділення, артилерійського дивізіону, 95 ОДШБ, Марина Бажанова, медсестра 61-ого мобільного шпиталю, Віктор Пухкан та інші ізмаїльські атошники-добровольці які вступили до добровольчих формувань.

Фіруз Бабаєв, старшина, кулеметник у складі зведеного підрозділу прикордонників 5-ї мотоманевреної групи

    Фіруз Бабаєв прийшов до Ізмаїльського об'єднаного військкомату на початку березня 2014 року, заявивши про бажання йти захищати свій народ, своїх рідних та близьких.

    «Коли розпочалися події у Криму, я зрозумів, що буде війна. Після оголошення мобілізації у березні 2014 року я відразу пішов у військкомат і заявив про свою готовність за необхідності послужити Батьківщині. У квітні того ж року мене закликали та направили до Білгород-Дністровського прикордонного загону. Звідти нас направили на кордон із Придністров'ям, на пункт пропуску Кучургани, де я прослужив 3 місяці. Потім я випадково дізнався, що набирають добровольців на Схід України й записався. Наприкінці червня наш зведений підрозділ прибув до пункту збору до Одеси. Там ми отримали зброю, мене призначили кулеметником. Звідти – під Крим, на Чонгар, а за 10 днів прийшла телеграма і нас відправили на Донбас. Частина нашої групи, яка їхала трохи пізніше за нас, потрапила в засідку в Маріуполі – на мосту наших прикордонників розстріляли з гранатометів. Тоді загинуло 5 осіб. Хлопці, які доїхали живими, приїхали, всі забризкані кров'ю, картина була моторошна. Ось тоді ми всі відчули, що на війні», – згадує Фіруз.

    Але це був лише початок – попереду були тяжкі випробування, безсонні ночі під обстрілами та втрати бойових побратимів. Служба Фіруза надалі проходила на кордоні з РФ, під селом Бірюкове у Свердловському районі у складі зведеного підрозділу Південного регіонального управління – 5-ї мото-маневреної групи (ММГ). На той момент пункт пропуску Должанський був під контролем сепаратистів. Завдання наших солдатів було повернути контроль над державним кордоном України.
    Фіруз точно пам'ятає той день, коли позиції наших військових почали обстрілювати з території Росії – 11 липня 2014 року. Цього дня розпочалися масовані атаки реактивних установок «Град». Саме тоді в селі Зеленопілля загинув начальник Навчального центру Державної прикордонної служби України генерал-майор Ігор Момот.

Михайло Корнілов, старший лейтенант, боєць 28-ї Одеської окремої механізованої бригади

    Михайло Корнілов також з'явився на початку березня 2014 року у військкомат добровольцем. Указ про мобілізацію було підписано 17 березня, а чоловіка мобілізували наступного дня. Доручили зайнятися мобілізацією транспорту, працюючи у військкоматі. За короткий термін Михайлу довелося впізнати багатьох – як героїв, так і тих, хто готовий був заплатити будь-які гроші, щоби ухилитися від мобілізації.
    «Коли надійшла звістка про те, що під Волновахою розстріляли 14 молодих контрактників віком від 20 до 27 років, залишатися у військкоматі мені стало нестерпно, і я вирішив іти в зону АТО. За півтора місяці мені підшукали вакансію заступника командира роти 28-ї окремої мехбригади», – розповідає Михайло.

    Надзвичайно важко було пережити цим мужнім чоловікам, котрі тільки прийшли на передову з цивільного життя, безсонні ночі, перший обстріл, втрату бойових побратимів...

Олександр Булавський, боєць батальйону «Айдар» та Сергій Дьяченко, капелан Ізмаїльського прикордонного загону й Ізмаїльського загону поліції

    Боєць батальйону «Айдар» Олександр Булавський спочатку уважно стежив за подіями, що відбуваються. Коли вже був морально готовий йти на війну, йому зателефонував приятель і запропонував службу у добровольчому батальйоні «Айдар». Як ветеран Афганської війни Олександр розумів, що на нього чекає. Не заходячи до військкомату, виїхав за вказаною адресою. Потрапив у розвідроту і одразу ж – під обстріл «Градами»... Під час служби на Донбасі займався диверсійною діяльністю.

Володимир Кот, механік-водій СУ ПТКР 26 артилерійської бригади

 Юрій Осика, командир відділення, артилерійського дивізіону, 95 ОДШБ

    Взимку 2015 року Юрій Осика звернувся до військкомату із запитанням – чому його як артилериста ніхто не викликає? У січні Юрію надійшла повістка. Після навчання він був направлений до Слов'янська на посаду командира відділення артилерійського дивізіону 95-ї ОДШБ. Оскільки до того моменту, після укладання Мінських угод, артилерія була відведена, його діяльність в армії була пов'язана з забезпеченням та організацією. Проте зіткнення з розвідувально-диверсійними групами противника теж траплялися регулярно, постійно виїжджали на бойові вчення.

Марина Бажанова, медсестра 61-ого мобільного шпиталю

    Вирішивши бути корисною Україні у важку для неї годину, Марина Бажанова пішла в міськвійськкомат і... Їй відмовили. Мовляв, жінок не беремо. Наполеглива патріотка зробила другу спробу - цього разу їй відмовили через вік, мовляв, старше 50-ти в АТО не допускають. Але, як кажуть, Бог любить трійцю – Марина Едуардівна пішла у військовий комісаріат утретє.  І її кандидатура підійшла, її призвали.

    Спочатку медсестра в Одеському ВМГ, де працювала та навчалася всім медсестринським премудростям: робити перев'язки, уколи, надавати першу екстрену допомогу, ставити крапельниці, обробляти рани тощо. З Одеси медсестра вирушила до Мелітополя.

    "Автоперев'язувальна прибула до Мелітополя прямо з-під обстрілу. Вона була прошита кулями та осколками. Екіпаж, який ми змінювали, - молоді лікарі та зовсім юні медсестрички, натерпілися та надивилися такого, що їм вистачить на все подальше життя… У Мелітополі ми простояли 20 днів – екіпірувалися. Два водії, три лікарі та дві медсестри - ось екіпаж нашої АП. Чекали на необхідне обмундирування, намети, ноші, ліки, теплі речі, медобладнання та інше. І ось ми вже у Маріупольському аеропоті. Окрім військ збройних сил, там стояли війська Нацгвардії, територіальної оборони "Запоріжжя" та інші. Понад 40 днів ми щодня бачили війну очима поранених солдатів" - згадує Марина Едуардівна.

    Коли для Марини нарешті знайшлося місце у шпиталі, вона зайнялася своїми безпосередніми обов'язками медсестри.

    Серед спеціалістів був і капітан Світличний Олександр Григорович, який довгий час служив в Лощинівському радіотехнічному батальйоні повітряних сил, потім був переведений в Арциз командиром роти. У мирний час проживав у Одеській області, місто Ізмаїл. Він добровільно надіслав рапорт про службу на Схід України. Був призначений офіцером управління військ ППО. при виході з Іловайського котла в УАЗ, в якому їхав Олександр, влучив снаряд. Світличний Олександр Григорович посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

Олександр Світличний, офіцер управління військ ППО

    Під час збройної агресії РФ на сході України добровольчі формування брали участь в оборонних і наступальних операціях. Так, в обороні Донецького аеропорту поряд із спецпризначенцями 3-го окремого полку, бійцями 79-ї, 80-ї, 81-ї, 95-ї окремих аеромобільних, 93-ї та 72-ї окремих механізованих бригад, 1-ї окремої танкової бригади, 57-ї окремої мотопіхотної бригади, 91-го окремого полку, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійцями полку «Дніпро-1», брали участь і бійці Добровольчого українського корпусу (ДУК), батальйону ОУН та інші.
    Загалом у боях 2014–2015 років російсько-української війни на сході України брали участь майже 40 добровольчих батальйонів. Вони були першими, хто став на захист держави в умовах збройної агресії. Переважна більшість із них згодом перетворилася на військові частини силових структур.
    Новий виток розвитку добровольчому руху надав Закон України «Про основи національного спротиву», що був ухвалений 16 липня 2021 року. Відповідно до цього Закону добровольче формування територіальної громади – це воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони в межах території відповідної територіальної громади.
    Після того, як Кабінет Міністрів України постановою від 29 грудня 2021 року № 1449 затвердив Положення про добровольчі формування територіальних громад, в Україні почали створюватися перші добровольчі об'єднання для територіальної оборони. Розгорнулася ціла мережа таких формувань. Їхня діяльність здійснюється під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України за територіальним принципом.
    24 лютого 2022 року росія розпочала широкомасштабне військове вторгнення на територію України. Країна-агресор із перших днів завдає ударів по цивільному населенню та інфраструктурі.
    Відповіддю на вторгнення став, зокрема, масштабний добровольчий рух. З перших годин вторгнення сотні тисяч українців добровільно стали на захист Батьківщини, вступаючи до лав Збройних Сил України та територіальної оборони. Десятки тисяч для цього повернулися з-за кордону. Серед тих, хто добровільно взяв у руки зброю, – відомі спортсмени, зірки, люди різних професій.
    До українських добровольців, які зголосилися захищати свою державу, доєдналися іноземці. Українська держава закликала їх спільно боротися за мир і демократію у Європі та всьому світі.
Указом Президента від 2 лютого 2022 року № 82 з 1 березня 2022 року запроваджено безвізовий режим в'їзду в Україну для громадян іноземних держав, які бажають вступити до Інтернаціонального легіону оборони України, крім громадян держави-агресора. В Україну продовжують прибувати добровольці з різних країн світу, щоб стати на захист територіальної цілісності нашої країни. Зголосилися допомогти колишні військовослужбовці з Польщі, Швеції, Данії, Німеччини, Фінляндії, Великої Британії, США, Латвії, Литви, Японії, Нідерландів, Сирії, Лаоса, Індонезії і багатьох інших країн.
    Нині добровольцем став увесь Український народ: ті, хто прийшов до центрів комплектування та поповнив ряди Збройних Сил України; ті, хто став до лав територіальної оборони; ті, хто всіляко допомагає захисникам і готовий стати до їхніх лав завтра. Наша готовність добровільно стати на захист України є вирішальною запорукою нашої перемоги.

Заст. директора з наукової роботи Альошина К.П.