М�

19

2025

Блюдо вікторіанської доби

Поповнення фондів

Нещодавно фонди Ізмаїльського історико-краєзнавчого музею Придунав'я поповнилися новим предметом – це старовинне англійське блюдо кінця ХІХ століття. Передав його мешканець міста Ізмаїл Олександр Тимофійович Суворов та розповів історію появи блюда у своїй родині.
Із самого початку блюдо належало дідові Олександра Тимофійовича – Федору Радіоновичу Суворову. В його сім'ї воно з'явилося, коли він одружився з дочкою купця – Анною Іванівною. Це блюдо

молодим подарували на весілля (імовірно зі сторони нареченої, оскільки відомо за спогадами родичів, що Анна Іванівна була із заможної родини). А коли настав час одружитися молодшому сину Федора Радіоновича (у нього їх було троє – Єлисей, 1920 р.н., Григорій, 1923 р.н. і Тимофій, 1925 р.н.) – Тимофію, родичами було вирішено подарувати блюдо новоспеченій сім'ї. Так була започаткована сімейна традиція – передавати блюдо у спадок наступним поколінням.

Тимофій Федорович і Віра Тимофіївна Суворови, 1950-ті рр. ХХ ст.

    Минули роки і блюдо перейшло до Олександра Тимофійовича – старшого сина Тимофія Федоровича. Зараз воно, звичайно, вже втратило свій первозданний вигляд: далися взнаки роки тривалого використання та переїзду із будинку в будинок, із сім'ї в сім'ю. На краях з'явилися сколи, на дні - потертості та подряпини, а як відомо, щерблений і тріснутий посуд не бажано зберігати у себе, оскільки він притягує весь накопичений у будинку негатив. Взагалі, раніше наші предки щиро вважали, що нечиста сила здатна вселитися у частині розбитого посуду та через них залучити хвороби, прикрощі та бідність. Тому на сімейній раді було вирішено не зберігати блюдо в будинку та більше не продовжувати сімейну традицію, а передати його в музей для подальшого експонування на виставках.

Старовинне англійське блюдо для м’яса, 1890-ті рр. ХІХ ст.

    Так, фонди музею Принунав’я постійно поповнюються завдяки ентузіастам, колекціонерам і благодійникам. Буває, що люди приносять у музей щось "таке собі" і потім розповідають про цю річ найнеймовірніші історії. Проте музей має перевірити походження кожного свого експонату.
    Після того, як предмет потрапляє до музею, він приймається на тимчасове зберігання і потім його вивчають наукові співробітники. Вони встановлюють часову, національну, заводську, фабричну приналежність і т.п. (залежно від предмета) за низкою ознак. Іноді ця процедура проходить дуже швидко і легко, але іноді на це потрібно багато часу. Потім, після науково-дослідної роботи, на засіданні фондово-закупівельної комісії, предмет приймається на постійне зберігання у фонди музею та стає державною частиною Музейного фонду України.
    Всі ці етапи, перш ніж стати музейним предметом, пройшло і вищезгадане блюдо. Після науково-дослідної роботи, проведеної з ним, виявилося, що у нього не тільки цікава історія побутування, а й історія походження. Само блюдо білого кольору, велике, овальної форми з хвилеподібними краями; призначалося таке блюдо для м'яса. На його дні було виявлено підглазурне тавро з написами в 4 рядка: «SEMI-PORCELIAN», «CLEMENTSON BROs ENGLAND», «ORIEL» та зображенням птиці Фенікс із розкритими крилами. З написів на таврі стало зрозуміло, що блюдо було виготовлено з напівпорцеляни.

Тавро «SEMI-PORCELIAN», «CLEMENTSON BROs ENGLAND», «ORIEL»

    Напівпорцеляна – це рідкісний матеріал, який вважається англійським винаходом: у Стаффордширі на початку ХІХ століття гончарі почали експериментувати з порцеляновим складом, а в 1813 році Чарльзом Мейсоном був винайдений відкритий метод виготовлення напівпорцеляни.
    Далі із напису: «CLEMENTSON BROs ENGLAND» випливає, що блюдо створено на англійській фабриці, яка належала братам Клементсон (Clementson Brothers) (1832-1916). Тавра з написом «ENGLAND» вони почали використовувати у 1891+ роки. Блюдо відноситься до вікторіанської доби. Це період правління Вікторії, королеви Великобританії та Ірландії, а також імператриці Індії, що тривав з 1837 до 1901 року. Його ще називають золотим століттям англійської історії: Великобританія перетворилася на «майстерню світу» – її фабрики та заводи виробляли більшість товарів світового ринку. Вікторіанський стиль мав глибоке культурне значення. Він відображав прагнення людей того часу до вишуканості, елегантності та яскравості у всіх сферах. Вікторіанському стилю характерні витіюваті візерунки й мотиви.
    Напис «ORIEL» означає, що це блюдо прикрашено одним із численних візерунків, які використовувалися на цій фабриці. Візерунок розташовано на бортах блюда та складається він з квітково-арочного орнаменту, що повторюється, з квітів із листям і маленьких букетів чорного кольору.

Візерунок «ORIEL» на бортах блюда

    Також на фабриці «Clementson Brothers» виготовлявся посуд з візерунком «MARGUERETE», «PASSEDENA», «STAR», «SAXON», «LORRAINE», «FRONTENAC» і т.д.

 Клейма з назвами візерунків,
які використовувалися на фабриці Clementson Brothers

    Птах Фенікс, що зображений на таврі, – це була торгова марка братів Клементсон – «Phoenix bird» (Phoenix Works), але спочатку знак із птахом Фенікс використовувався Джозефом Клементсоном – батьком братів Клементсон, і був зареєстрований 7 січня 1846 року. Птах Фенікс походить із єгипетської міфології як втілення Ра, сина бога, і уособлює безсмертя. Можливо, що стосується кераміки, це символізує появу нового виробу з вогню печі.
    Після ретельного дослідження, ось, що вдалося дізнатися про англійську мануфактуру Clementson Brothers. Засновником фірми Clementson Brothers в районі Хенлі, графство Стаффорд був Джозеф Клементсон (1794-1871) – стаффордширський гончарний майстер. Джозеф народився 15 липня 1794 року в Каррігіллі, Камберленд. У 1811 році він вирушив до Стаффордшира в пошуках роботи. Там жив і працював візником його старший брат Френсіс. У цьому ж році юнак почав працювати в гончарній майстерні вуглярем. У 1816 році Джозеф одружився з Мартою Філліпс (в цьому шлюбі у них народилося вісім дітей). У 1820 році у віці 26 років, він вступив учнем друкаря на фабрику панів Джона та Вільяма Ріджуея у Колдон-Плейс, Шелтон. Згодом Дж.Клементсон працював «наглядачем друкарні» в компанії Elkin and Knights Foley Pottery у Лонгтоні.
    Після повернення до Стаффордшира у 1832 році Джозеф зміг відкрити свій власний бізнес на заводі «Phoenix Works» у Шелтоні у партнерстві з Джоном Рідом. Фабрика "Read and Clementson" (Рід і Клементсон) знаходилася в Берслемі, але того ж року вони перевели бізнес у Шелтон. На початку свого партнерства з Рідом Джозеф відвідав найбільший потенційний ринок для своїх товарів – Північну Америку, встановивши контакти у Канаді та Сполучених Штатах, і це заклало основу для успішної комерційної кар'єри.
    Приблизно 1836 року до бізнесу приєднався Роберт Андерсон, їхній третій партнер, і вони почали торгувати під маркою «Read, Clementson & Anderson» до 3 вересня 1936 року, коли Андерсон пішов, а Рід і Клементсон продовжили роботу самостійно. Партнерство з Джоном Рідом закінчилося у грудні 1839 року.
    З 1840 року Клементсон був одноосібним власником. Джозеф продовжив роботу самостійно як "J Clementson". До 1845 року він почав розширювати свій бізнес, купуючи прилеглі підприємства, створюючи єдиний великий об'єкт, який він назвав Phoenix Works, та побудував великий і вражаючий фасад на Брод-стріт. Прямо через дорогу був завод Bell Works Вільяма Ріджуея, після його банкрутства, Клементсон приєднав цей завод до свого бізнесу у 1856 році, купивши його.

    Джозеф Клементсон керував двома керамічними заводами в Хенлі до 1867 року та у віці 73-х років він вирішив вийти на пенсію й залишити бізнес своїм чотирьом синам – Френсісу, Джозефу Молодшому, Джону і Метью, а також зятю Едварду Бакстеру, служителю каплиці Бетесда Хенлі, який був одружений з молодшою дочкою Клементсона – Люсі. Дж.Клементсон змінив назву компанії на Clementson Brothers і його сини взяли під свій контроль гончарний бізнес та розширили експортну торгівлю у всі частини світу.

Засновано в 1832 році
Clementson Brothers - виробники всіх видів фаянсу та порцеляни із залізного каменю білого граніту, губчастої, тонованої, мармурової та іншої кераміки для Сполучених Штатів, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Індії тощо; також для внутрішнього ринку Phoenix and Bell Works, Hanley, Staffordshire Potteries

    Джозеф Клементсон раптово помер у Проспект-Хаусі, Шелтон, у 1871 році. 1 січня 1874 року один із синів – Джон Клементсон пішов із бізнесу, який продовжили інші брати. У 1875 році помер старший брат Френсіс. Clementson Brothers продовжували співпрацювати з братами, що залишилися.
    До 1893 року у компанії Clementson Brothers працювало 275 співробітників. Крім виробництва глиняного посуду вони також працювали мірошниками для себе та інших. У 1910 році підприємство стало товариством з обмеженою відповідальністю. У 1916 році компанія припинила виробництво та у 1919 році була оголошена ліквідованою. Десь між 1916 та 1933 роками пляшкові печі та гончарні майстерні були знесені, залишилися лише млини. Бізнес продовжив роботу як Clementsons Potters and Millers Ltd в Phoenix Mills.

 Clementsons Potters and Millers Ltd,
Broad Street, Phoenix Mills, Hanley
Реклама 1937 року

    Співробітники музею Придунав’я висловлюють велику подяку Олександру Тимофійовичу Суворову та його родичам за надану можливість познайомити відвідувачів музею із цим старовинним блюдом кінця ХІХ століття, яке стало частиною колекції антикварного посуду музею.
    Акція «Подаруй музею експонат» продовжується і будь-який бажаючий може взяти участь у поповненні фондової колекції музею предметами, що відображають історію нашого краю, регіону та країни загалом. Це можуть бути документи, старі фотографії, книги, нагороди та значки, військові листи, предмети одягу та аксесуари, музичні інструменти, вироби декоративно-ужиткового мистецтва, предмети побуту та багато іншого. Музей з радістю прийме їх у дар! Ставши музейними предметами, ці речі матимуть нове життя та будуть використані при створенні нових виставок та експозицій.

Ст.науковий співробітник фондів музею Придунав'я Суворова М.О.