А�

14

2025

Писанкарство на Україні й писанки Одеської області

Писанкарство – це цікавий вид рукоділля, який наразі відроджується в Україні. Видано багато цікавих навчальних посібників та альбомів писанок, друкуються старі книги та каталоги. Все це дає можливість активно займатись писанкарством.
Писанкарство на українських землях започатковано в дуже далекі часи, а символіка прослідковується ще на керамічних та інших виробах часів Трипільської культури, яка існувала понад п'ять тисяч років тому назад. Свою душу, думки, творчий талант, художнє

бачення навколишнього світу український народ виявив у маленькій писанці – шедеврі мініатюрного живопису. Писанка – твір народу, дивовижне надбання його культури.

    Усе починалося з яйця. З нього, за дохристиянськими віруваннями наших предків, «з’явився» всесвіт. Саме воно, дивовижне яйце-райце, досі у народних казках – символ народження життя, плодючості та усіляких щедрот. Схожі вірування були також в інших народів. У перських храмах зберігалися ще й витесані з каменю, виліплені з глини та литі яйця. Майже такі, які знайшли при розкопках стародавніх могил на території України. Писанці, переконані науковці, також не одне тисячоліття.

    Найдавнішими вважаються крашанки – це писанки одного кольору. Згодом виникли багатоколірні писанки, в яких застосовувались різноманітні природні барвники. Такі фарби, на відміну від сучасних, мали приємні м’які відтінки. Але колір в писанці з’явився не лише заради краси, а й отримав своє символічне значення, походження якого не випадкове.
    Особливості писанок різних регіонів, особливо таких як Одещина, ще потребує окремого дослідження, бо цей край мав свої специфічні умови розвитку в середні віки, а склад населення був і залишається багатонаціональним. До складу Одеської області увійшла Південна Бессарабія.
Кольорова гама писанок зумовлена місцезнаходженням регіону. Сонячні барви Одещини передалися і писанкам. Бесарабські писанки містять доволі крупні елементи й червоно-білі барви. Деколи бесарабські писанки мають рожеве, червоне чи теракотове тло з дрібним білим візерунком. Також є одно- та двоколірні писанки з Одещини, які були виявлені на території Бессарабської губернії (нині Молдова).
    Червоний колір на писанках мабуть є найбагатозначнішим. Недаремно в народній мові він зблизився з поняттям красивого, слова «красний» – «гарний» стали взаємовідповідними. Червона барва символізує добро, радість життя, для молодих – надію на щасливий шлюб. Саме червоне яйце є головним символом Воскресіння, жертовності й небесного вогню. Червоний колір – кров, що символізує життя, але червоний – то ще й колір, пов'язаний з відходом у «той» світ: червона китайка, червона охра, якою посипали тіло померлого. З часом червоний колір став означати вогонь небесний (блискавка, Сонце), символізувати силу, чоловічу стать, здоров'я, любов, владу. На писанках – це символ життєдайної сили весни, символ відродження.

   Червоне тло на писанках

    Тло писанок рожевого кольору з вишуканим лаконічним білим малюнком

    Рожевий колір – це щедрість. Білий – чистота. Цей колір є символом вирію, де перебувають душі. Якщо на писанках білим зображено символи або лінії, то означало безгрішне життя.
    Символіка кольорів має велике значення при написанні писанки. Якщо писанка призначалася хліборобові, то тло писанки неодмінно мало бути чорного кольору. Це колір весняної землі, що прокидається від зимового сну. Символічне значення – плодючість.

Чорне тло на писанках

    Жовтий колір означав місяць і зорі, а в господарстві – урожай, достигле зерно, достаток. Жовтий – радість, тепло.
    Жовтогарячий колір – веселий, життєрадісний, полум'яний, символізує владу, розкіш, сонце, радість, марнославство.
    Зелений – колір весни, воскресіння природи, багатства рослинного і тваринного світу.
   У наші часи рідко використовуються природні барвники, здебільшого вживають хімічні, анілінові барвники для вовни, які чудово в яскраві тони фарбують шкаралупу яєць. Але з цим ми дещо втрачаємо, певним чином порушуючи таїну писанки.
    Розглянемо різноманітні рослинні, тваринні, християнські символи та символи вогню, води та інші на українських народних писанках. Широко поширеними із рослинних – це зображення рослин, дерев, квітів. Дерева, особливо верба, явір, дуб, береза, символізують Прадерево життя, так само, як і Чумацький шлях.

"Тюльпан"
   

   Вогонь – посланець Сонця на землі, він дає людям світло, тепло,  хліб і всяку страву, допомагає в ремеслах (ковальство), але, як і Сонце, може бути добрим або небезпечним залежно від ставлення до нього людей.

    Символи, які зображали сонце, були одними з найпоширеніших на всій етнічній території України, а також в усіх старих цивілізаціях ще з кам’яного віку. Культ сонця був чи не найголовніший у наших пращурів, оскільки Даждь-Бог (бог Сонця) – один з головних у пантеоні язичницьких богів і від нього, як вважалося, залежало дуже багато в житті людей. Віра в таємничу силу сонця, страх і пошана до нього існували ще навіть у середньовіччі, тому люди так часто малювали на яйцях його символічне зображення. Ці зображення сонця, на думку науковців, були найстарішими писанковими символами.

   "Сонце"

    Символами сонця є також колесо, що обертається, коло з крапкою, коло в оточенні променів. Зірка – символ сонця, чоловіче начало. Сонце на писанках позначається також у вигляді шести- та восьмипроменевих розеток, зірок. 

   "Зірка"

    До найстаріших форм зображення сонця належить «триніг» («тригвер», трикветр»), подібний до 3-х променів, що виходять з однієї точки, із закругленими в один бік баранячими рогами, і які передають ідею триєдності найвищого божества. Вважається, що «триріг» – знак, пов’язаний з неолітичним (кам’яна доба) Богом Землі, а вогонь був одним із його атрибутів. Також цей знак є символом родючості й складається він з 3-х заокруглених або ламаних гачків, що виходять зі спільного центру, або від кола чи трикутника.

    До найдавніших знаків, що символізують світотворення, належить «хрест». Відомий ще з кам’яної доби, він є знаком тримірного всесвіту. Повний хрест є тримірним, просторовим символом, оскільки утворюється перетином двох площин. Вертикальна лінія хреста – лінія небесна, духовна, активна, чоловіча. Це –  знак вогню. Горизонтальна лінія є земною, пасивною, жіночою. Це – знак води. При перетині (поєднанні) цих двох чинників виникає третя сила – сила любові, життя, творення. Хрест здатний розширюватись безмежно в будь-якому напрямку, отже, означає вічне життя.

   "Хрест"

    Поширеним знаком на писанках є крапка. Крапки на крапанках так само, як і на писанках, означають зерно, що має прорости. В цьому символі закладена ідея плодючості полів (а також людей). Під час розкопок поселень Трипільської археологічної культури знайдені фігурки богині плодючості Рожаниці. У складі глини, з якої ліпилась фігурка, було зерно або борошно. А на животі жіночої фігурки малювався ромб (символ поля) і «втискувались» у нього чотири зернинки.
    Крапки – це також і зорі на небі. За іншими легендами, крапки на писанках – то яйця зозулі. Зозуля – передвісниця весни, віщунка долі, символ кохання, багатства. В образі зозулі втілена Велика Богиня-Мати. За давнім повір'ям зозуля першою відмикає і замикає золотими ключами Вирій.
    За християнськими легендами крапки на писанках-крапанках – це сльози Божої Матері, що заплакала, почувши звістку про розіп'ятого Ісуса Христа.
    Знак тризуба є знаком триєдності світобудови, символом Триєдиного Бога. Вважається, що знак тризуба походить від зображення знаку води, дощу і зустрічається ще за кам'яної доби. Пізніше, в період бронзи, тризуб став атрибутом Бога Грози, Бурі, узагалі всіх небесних богів. Тризуб також може символізувати минуле, теперішнє й майбутнє. Він є символом влади, атрибутом морського бога Посейдона (Нептуна), небесного бога Зевса.
    Трикутник також поширений символ. У ньому втілена ідея триєдності природи Всесвіту: неба, землі й людини. Цей знак ще символізує батька, матір та дитину. Це символ божественної Трійці. Сяйво у вигляді трикутника – атрибут Бога-Отця. Рівнобічний трикутник символізує завершеність. Трикутник, обернений вершиною вгору, є сонячним і має символіку життя, вогню, полум'я, є символом чоловічої основи, духовності. Це також трійця любові, істини, мудрості. Трикутники чорного кольору на писанці – це зображення землі.

    3 грудня 2024 року на сесії міжурядового комітету ЮНЕСКО з питань нематеріальної культурної спадщини писанку визнано культурним надбанням людства. У мінкульті вважають, що визнання української писанки культурним надбанням людства "демонструє усьому світу, що українська культура є невід'ємною частиною світової культури, яка базується на повазі до творчого розмаїття, та повазі до культури і традицій народу".
    Кожна молода людина повинна цінувати досягнення предків, культуру свого народу. Наша Одеська область – багатонаціональна, але переважають українці. Їх традиції та культуру молодь повинна відроджувати та розвивати. Старі писанки Одеської області – це невелика частка української культури. Нехай про них мало відомо, але це з нашого краю. Будемо їх шукати і писати. Хай живе відроджена писанка Одещини!

Зав. відділом природи А.С. Діденко