Я�

29

2026

Подвиг, що став символом Української Державності

Як символ самопожертви, мужності та відповідальності за долю власної держави назавжди закарбувався в історичний пам'яті українського народу бій під Крутами, що відбувався 29 січня 1918 року. Ця подія стала не лише трагічною сторінкою Української революції, а й моральним орієнтиром для наступних поколінь борців за свободу України.
На початку 1918 р. молода Українська Народна Республіка опинилася перед смертельною загрозою. Більшовицькі війська,

просуваючись з півночі, прямували до Києва з метою знищити українську державність. На їхньому шляху біля залізничної станції Крути стали близько 400 українських захисників – курсанти Першої української військової школи ім. Б. Хмельницького, студенти Українського народного університету та гімназисти. Командував обороною сотник Армії УНР Аверкій Гончаренко. Українці мали обмежену кількість зброї та набоїв, зокрема гвинтівки і кілька кулеметів. Більшовицьке військо налічувало, за різними оцінками, від 3 до 5 тис. осіб. Наступ підтримувався артилерією та бронепоїздом. Українське командування планувало затримати ворога та виграти час для політичних і дипломатичних рішень. Регулярна українська армія перебувала на стадії формування і Центральна Рада була змушена терміново залучати до оборони столиці добровольчі та навчальні формування. Бій розпочався вранці 29 січня 1918 р. і тривав близько 5 годин. Захисники Крут успішно відбивали атаки, їм вдалося зупинити просування більшовицьких частин, завдавши їм відчутних втрат. Після кількох годин бою, у зв язку з загрозою оточення командування віддало наказ відступати. Під час відходу одна зі студентських чот потрапила в оточення і була захоплена в полон. Близько 30 студентів і гімназистів були розстріляні більшовиками після знущань і допитів.
    Наступ більшовиків на Київ було затримано на кілька днів, що дало змогу делегації УНР завершити переговори у Бресті та укласти мирний договір із державами Четвертого союзу. Рішенням Центральної Ради у березні 1918 р. було вирішено переховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві, тіла вояків-студентів було перевезено і відбулось поховання та громадська жалоба.
    Упродовж десятиліть пам'ять про Крути замовчувалася, лише з відновленням незалежності України подвиг юнаків повернувся до національної історії. На державному рівні цей день почали відзначати з 2003 р., а щорічно вшанування пам яті Героїв Крут з 2013 року. У 2006 р. на місці бою під Крутами встановлено пам ятник, який нагадує про силу духу і цінність свободи. У музейному просторі – це розповідь не лише про минуле, це живий діалог із сучасністю і закликання берегти державність, про боротьбу за право бути вільними на своїй землі, гідно продовжувати справу тих, хто і сьогодні захищає нашу Україну. Крути не зникають у снігах історії, вони залишаються у тиші меморіалів, у рядках підручників, у виборі кожного, як нагадування – держава починається з готовності її захищати.

Ст.науковий співробітник Мельянцева Т.О.